Коли почалась війна, я була одна з трьома дітьми. Мій чоловік був у плаванні. Мені потрібна була дитяча суміш, я її шукала по всьому місту. Спочатку ми поїхали до рідних в центр. Але звідти пішли до церкви, побули деякий час там, а згодом повернулися додому. 

З вікна я бачила перестрілки ЗСУ з окупантами. Місяць прожила в окупації - це було дуже страшно. Їжу нам привозили волонтери, але згодом харчі почали закінчуватись. 

Дорога з дітьми була важкою. Блокпости росіян ми проїжджали дуже довго. На щастя, нас не чіпали.

Я виїжджала за кордон, але все ж таки повернулась додому. Майбутнє дітей я бачу тільки в Україні. Залишаємось поки в Сумській області. Мрію повернутись до Херсона, щоб у моїх дітей було гідне майбутнє.