Війна мене застала в Україні, на Донбасі. Мені 85 років. 24 лютого був страшний день. Як його ще можна запам’ятати?

У мене був найгірший період, коли в мене була паралізована донька. Я 17 років про неї піклувалася. Зараз вона поїхала до своєї дочки, а я залишилася сама. Така в мене трагедія.

Усе в нас було, нам давали, піклувалися про нас.

Я поки справляюсь сама. У мене добрі сусіди є, ми живемо дружно і все гарно у нас.

Справляємося з усім. Ми ввечері збираємося з сусідами на вулиці, розмовляємо, ділимося всім, що у нас є. Ми хочемо, щоб був мир. Як не буде війни, то все буде гаразд.