У перший день війни я був вдома. Почув вибухи, злякався за дітей та онуків. Я ненавиджу росіян, які на нас напали. Почались обстріли міста. Не працювало нічого. Будинки руйнувались на очах. 

Я з онуком виїхав на Черкащину до сестри. З собою я взяв одну сумку. Збирався вертатись додому. Все залишилось у Бахмуті. 

Другий онук загинув під Бахмутом. Це велика втрата для моєї родини. 

Донька з онуком виїхала в Київ, а я так і живу в Чигирині. Чекаю тільки миру. Сподіваюсь, скоро це станеться.