Війна почалася несподівано. До селища прилетіли «Гради». Магазини закрилися, аптек не стало. Люди ховалися по домівках. Кожен день був важким і повним страху. Потім я вирішив виїхати, тому що стало небезпечно.

Дорога була страшною: навколо стріляли і гриміли вибухи. Іноді снаряди падали зовсім поруч, і здавалося, що порятунку немає. Мости були підірвані. Довелось шукати об’їзді шляхи. Я вивіз рідних, які мають інвалідність. Вони були дуже перелякані через обстріли. З собою я взяв лише документи на будинок і одну сумку. Можна сказати, що я втратив все. Рідні та знайомі загинули. Я чекаю миру і сподіваюся повернутися додому.