Ми мешкаємо в Краматорську, нікуди не виїжджали. Я без роботи, чоловік теж вдома сидить, бо у нього хвороба, у сина епілепсія. Ніхто нам не допомагає, борги за комуналку ростуть. 

24 лютого я вранці їхала на роботу. Тільки доїхала, як почали літати літаки, і нас з роботи повернули додому.

Труднощі були здебільшого фінансові. Чоловік хворіє, потрібно йому ліки купувати, продукти купувати, а ніде нічого немає.

Слава Богу, нам давали допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Виживаємо на гуманітарній допомозі. Дали нам міжнародну допомогу по п’ять тисяч - було приємно, купили хоч якесь взуття, хоча б щось з одягу. 

Всі рідні й близькі звідси поїхали, одні ми залишилися. 

Мені, якби й сьогодні війна завершилась, я була б рада. А у майбутньому головне - щоб було здоров’я. Щоб ми всі були живі, щоб наші домівки були цілі, і була робота.