У Світовому були обстріли. Після початку обстрілів не стало води, світла й газу. З рідними я сиділа в підвалі. Кожного дня було страшно. Було дуже холодно, опалення не було. Як могли, так і виживали. Я була шокована тим, що відбувається. Як таке може бути? 

Я дуже хвилювалась за дітей, тому за тиждень ми виїхали до Дніпра. Дорога була довгою, їхали на своїй машині.

У Дніпрі прожили пів року. Зараз перебуваємо в Харкові, тут орендуємо житло. Дитина пішла у перший клас, намагаємось жити далі. Мої рідні залишились в окупації. Я дуже хочу їх побачити. Сподіваюсь, що після перемоги зможе повернутись додому.