Поки в країні триває війна, життя Оксани – нестабільне і тривожне

В перший день війни я була з родиною вдома, у Львові. Чесно, була дуже перелякана: не знала, що робити, й куди тікати. Коли я зранку прокинулася і подивилась на годинник, він показував 7:30. Від того час ніби зупинився.  

Дуже важко було виживати без роботи. Шокувало, коли родичі і знайомі втрачали своїх рідних на війні, змушені були виїжджати за кордон. Було зворушливо, що сусідні країни нам допомагають, підтримують багато чим. Зараз у мене є робота , але не стабільна. Планую щось шукати прибутковіше.