З початком повномасштабної війни наше життя перевернулось шкереберть. Я втратила можливість працювати, ми одразу ж потрапили в окруження, живемо близько до кордону. Після чого продукти харчування в наше місто просто перестали завозити. Крім сиру та хліба в магазинах не було нічого. Та і це не завжди було у вільному доступі.
Після того, як область звільнили, продукти завезли, але вже не було можливості їх купувати, адже я виховую трьох дітей сама, молодшій із яких три роки, дитячі садочки не працювали і не працюють, з ким саме залишити дитину і йти працювати, просто не знаю.
Було страшно, коли почалися часті обстріли, іноді в 300 метрах від дому, коли повибивали вікна, діти перелякані і потребують психологічної підтримки. Коли ракети впали поряд з нашим будинком. Коли були в оточенні, стикнулися з нестачею їжі в першу чергу.
