Мені 55 років. Війна застала в місті Мирнограді Донецької області. 24 лютого жахливий був день. 

Спочатку в нас майже не було труднощів. Ліки можна було закупити. Їх переважно замовляли через інтернет і забирали в аптеках. Продукти на ринку були, можна було закупитися. І «Екомаркет» працював. Було важко з продуктами, але нічого.

З початком нового року почалися обстріли та руйнування. Ми ще були вдома, і був приліт у сусідній будинок, а теща там поряд жила. Тоді ми зрозуміли, що треба їхати. 

Ми виїхали всією сім’єю - і тещу забрали. Евакуювалися до Київської області. Поки що тут перебуваємо. Додому приїжджаємо ненадовго, навідуємося. 

Ніхто не знає, коли війна закінчиться. Хотілося б, щоб якнайшвидше, а як усе буде… Це від нас не залежить. Звичайно, я мрію про закінчення війни. І хочу повернутися додому, бо там у нас житло своє.