Мені 69 років. Ми з чоловіком мешкаємо в Охтирці. З нами живе онучка. Її батько загинув на війні.
24 лютого я планувала провідати своїх родичів. О шостій годині ранку виїхала з Охтирки. Люди, що сідали в маршрутку за Пологами, сказали, що почалася війна. Водій ризикнув поїхати далі. О сьомій годині я була в селі, де мешкають родичі. А о десятій повернулася в Охтирку.
Поряд з нашим будинком є бомбосховище. Ми бігали туди на ніч.
Після влучання в ТЕЦ діти забрали нас до себе. Ми жили в їхньому будинку, а вони виїхали в Гадяч. У квітні повернулися.
Продукти в нас були. Безкоштовно роздавали хліб і молоко. Додому привозили гуманітарну допомогу.
Дуже хочемо, щоб швидше настав мир.
