Я з Бахмута. Коли почалася війна, місто опинилося під постійними обстрілами. Було страшно виходити на вулицю, не було світла, води і навіть їжі. Кожен день був боротьбою за виживання. Людям допомагали волонтери: приносили продукти, вивозили тих, хто не міг самостійно виїхати, допомагали шукати житло. Без їхньої підтримки було б дуже важко.

У мене є син і мама. Ми довго залишалися разом у Бахмуті, сиділи під обстрілами, переживали кожен вибух. Потім змогли виїхати в Дніпро. Я допомагали з евакуацією й іншим людям.

У Дніпрі було непросто: доводилося шукати житло, пристосовуватися до нового життя. 

Моя родина зараз за кордоном, а я лікуюсь, бо отримала травму ноги. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться.