Після початку війни почались проблеми з продуктами, медикаментами, водою та світлом. В перший день все зачинилось. Я їжу брала у друзів, у яких були ферми. Невістка була вагітною, їй потрібні були ліки. Шукала медикаменти, де могла. 

Найбільше мене шокувала окупація. Немає вільного пересування. Страшно бачити техніку іншої країни на своїй землі. 

Я з донькою виїхала на підконтрольну територію у червні. Їхала в нікуди. Взяла валізу, дитину і просто вийшла пішки з міста. Спочатку ми жили в Полтаві, а зараз залишаємось у Харкові. Мені було приємно, що багато людей допомагало під час евакуації. 

Зараз у мене одне бажання – перемога. Мій брат зараз на передовій. Дуже чекаю його живим.