У Лисичанську були сильні обстріли. Нічого не працювало, магазини та аптеки були закриті. Не було води, світла та газу. Я виїхала до доньки у приватний сектор. Там ми готували їжу на багатті. Довго так жити не змогли, тому в чому стояли, в тому і виїхали. З собою майже нічого не взяли. 

Під обстрілами ми евакуювались на автобусі. Зараз я живу в Дмитрівці. Тут нам надали житло. Мої рідні зараз далеко. Я дуже хочу всіх побачити та обійняти. Сподіваюсь, що війна закінчиться, і я повернусь додому.