Я очікувала, що почнеться війна. Після обстрілу аеропорту, не здивувалась. Я пішла в аптеку - там були великі черги. Мої знайомі виїхали з міста, тож вирішила і я. З чоловіком проривались скрізь обстріли. Дорога була дуже небезпечною. 

Мене шокувало, що я залишилась без будинку. У Тернівці ходила вулицями і плакала, дуже сумувала за рідним містом. Зараз я чекаю тільки миру. Мої рідні поряд зі мною, що мене заспокоює. Я б хотіла повернутись додому.