Як і багато українців - через війну ми залишились без рідного міста, житла, роботи, друзів.
Весь час перебування в Маріуполі, поки на початку травня не змогли виїхати на підконтрольну територію, був суцільний жах. Була нестача води, хліба. Особливо жахливий тиждень (10-17 березня) бомбардувань літаками і обстрілів нашого району. З 20 будинків на нашому провулку відносно вціліли лише 5. І постійні бомбардування Азовсталі, взривні хвилі особо потужних бомб доходили аж до нашого помешкання.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.