Віктор Царенко – житель села Ставище, у яке російські війська у лютому 2022 року ледь не зайшли. Напередодні вторгнення Віктор разом з односельцями почав організовувати медпункт, готував бомбосховище. Так місцеві виграли трохи часу. "На кожного з нас була покладена відповідальність", — говорить чоловік, згадуючи, як писав списки тероборони та координував дії з жителями. 

Перших поранених приймали з Макарова і Забуяння, на жаль не всіх змогли врятувати. Дружина Віктора, Алла, взяла на себе організацію волонтерських справ. А Віктор мотався на передову: відвозив захисникам їжу, воду, ліки. "Я їхав під обстрілами, але знав, що це потрібно робити", – згадує він про ризики, з якими стикався щодня. Його позивний "Дід Мороз" (бо подружжя працювало в садочку, і Віктор часто грав цього казкового персонажа на новорічних святах) тоді став символом надії для багатьох оборонців. 

Одним із найтрагічніших моментів стала загибель п'яти військових 46-ї бригади. "Я їх сьогодні нагодував, попили кави. Приїжджаю на другий день, сидить командир, взявся за головою і каже: «П'ять двохсотих, сім трьохсотих….'", — так згадує Віктор Царенко перший біль від втрат.