Ольга Григорівна живе на лінії розмежування, у Новотроїцькому, з матір'ю, чоловік помер дванадцять років тому. Коли почалася війна, залишалася вдома, ховалася на городі і де доведеться.

Жінка згадує, як раніше жили щасливо, збиралися на свята, відзначали дні народження. Війна змінила життя людей та примусила пережити страх за своє життя. Поруч з її будинком розірвався снаряд – повилітали вікна, довелося робити заново, дах також пошкодило. Жінка мріє частіше зустрічатися з дочкою й онуками.