«Якщо гудить сирена, значить, кудись пришла біда»

Свистун Дар’я Андріївна, 16 років, учениця 11-А класу НВО-ліцею НІТ, м. Кам’янське, Дніпропетровська обл.

Вчитель - Сауляк Анна Максимівна

Конкурс есе “Війна в долі моєї родини”

Війна! Нібито звичайне слово про події минулих літ, але ні. Що воно означає? Для когось це - параграфи у підручнику з історії, де описуються битви, перемоги й поразки в різних державах, в різні часи. А для нас це - реалії сьогодення, жорстока несправедлива війна з великою кількістю людських жертв і руйнувань.

24 лютого 2022 року… Звичайний ранок, сонячний промінь промайнув по стіні моєї спальні, сяйвом заіскрився у дзеркалі. Я відкрила очі, посміхнулась сонечку і тихенько промовила: «Добрий ранок, всім!». Але

так сталося, що цей ранок розділив моє життя та життя всіх людей нашої країни на «до» і «після».

Ще вчора був мир, а сьогодні розгублені, заплакані очі мами, наповнені болем та стурбовані очі батька. Так сталося, поки всі спали, почалася війна. Близько четвертої години ранку наша країна затремтіла від вибухів. На мирні, сплячі міста полетіли десятки ракет, які принесли смерть та руйнування. Не можливо словами передати емоції, коли почали завивати сирени повітряної тривоги. Майже цілодобово: і вдень, і вночі. Я чітко розумію, якщо гудить сирена, значить кудись пришла біда і вся надія лише на наше ППО та Збройні Сили України.

Реальність того, що відбувається під час тривоги, підкреслює переміщення людей до бомбосховищ з маленькими дітьми, домашніми улюбленцями і навіть з хом’ячками. Якщо в перші дні війни кожна тривога, кожна погана новина з лінії фронту викликала страх та паніку, то зараз це викликає лише злість та зневагу до ворогів. Ми почали цінувати все своє, українське. Ми майже всі почали спілкуватися українською мовою, ми пишаємося нашими героями, воїнами ЗСУ, які захищають нас ціною власного життя. Я впевнена в нашій перемозі в найближчий час, адже ми воюємо за свою землю, за свободу і незалежність української нації!

Війна змогла об’єднати український народ, і я впевнена, що після перемоги ми з натхненням відбудуємо та відновимо всі зруйновані міста, підприємства, школи, лікарні, дороги, мости, побудуємо нові місця для відпочинку, спортивні комплекси, заклади культури і мистецтва та інше. Але, на жаль, не вернемо тих, хто загинув у цій кривавій війні.

Будемо пам`ятати кожного, хто віддав життя за наше право бути вільними українцями, і кожного, хто став жертвою злочинних дій.

А поки… Поки тримаємося разом! Б`ємося разом! Перемагаємо разом! І віримо, що все буде Україна!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/