«Було холодно, страшно, хотілося їсти та пити. Із сусідами обмінювалися новинами, — каже Кіра. — Сидимо у підвалі. Чуємо сильний вибух. Ракета прилетіла до нас додому. Зник дар мови. Пам'ятаю кімнату, до якої потрапив снаряд. Все було розкидано, все у шибках. Коли виїжджали, летів літак. Скинув бомбу. Думала, що помру, і мене тут більше не буде».