Я з селища Мангуш, що під Маріуполем. Було дуже складно виїхати, вдалося вибратися з п’ятою колоною. Я не знав, куди їхати, просто виїжджав. Найгірше, що там залишилася родина: батьки і дочка. Коли є можливість, спілкуємось.

Я підробляю, але стабільної роботи немає. Одна людина мене зустріла, дала прихисток, поки я не знайшов собі житло. Це був приємний момент. Поки нічого не планую, живу, як виходить, одним днем.

Хочу, щоб війна закінчилася уже цього року, щоб можна було щось планувати. Якщо у Мангуші буде Україна, повернуся.