Після початку війни я залишилась без роботи, зараз живу у мами та доглядаю її. В укриття бігати вона не може, тож постійно сиджу біля неї вдома. Обстріли тривають постійно. Одного разу я йшла вулицею і наді мною пролетіла ракета. Я побігла додому, аби маму затягнути у погреб. Тоді було дуже страшно. Бувало, вимикали світло, але ми все пережили. Зараз у моєму будинку вибиті вікна, і я не можу знайти чоловіків, аби допомогли. Їх у місті майже не залишилось. Живемо з мамою у постійному стресі. Розуміємо, що якщо прилетить, нас можуть не відкопати. Сподіваюсь, що все буде добре.