Мені 73 роки. Я живу у Снігурівці Миколаївської області. Маю двох синів і п’ятьох онуків. 

24 лютого у місто ввійшли російські танки. Люди кидали коктейлі Молотова, щоб зупинити їх. Я з мешканцями своєї вулиці перейшла у шкільний підвал. Спочатку ми спали на підлозі. Згодом нам привезли ліжка. 

Окупанти ходили по домівках, грабували, забирали у людей автомобілі. 

Перші чотири місяці не завозили продукти, бо ніяк було. Якось нам у підвал привезли мішок рису. Ми ділили його і готували на всіх. Потім почали давати гуманітарну допомогу. Велика подяка за неї Фонду Ріната Ахметова. 

Я всю окупацію провела в підвалі. О шостій ранку приходила додому приготувати їсти й о десятій поверталася. Якщо по дорозі потрапляла під обстріл, то лягала під парканом і чекала, поки він закінчиться. Діти й онуки виїжджали у Новий Буг. Хотіли й мене забрати, але я відмовилась. Доглядала одну хвору жінку. Через місяць її забрали додому в село. Її будинок напівзруйнований.