Крикун Мар'яна, 14 років, 9 клас, Сумівська філія Війтівського ОЗЗСО

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Шевчук Раїса Віталіївна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Війна… яке коротке слово, а як багато болю, смерті та безневинно пролитої крові.

Був звичайний ранок, я з сестричкою збиралися до школи, мама з татом теж на роботу. І ось пролунав голосний грім, хоча у природі не показувало, що буде гроза. Далі він лунав ще сильніше та гучніше. Ні, то не грім, то були чутно страшенні вибухи, що змінили наше життя назавжди. Ніхто не міг повірити, що сталося щось непоправно жахливе, але засоби масової інформації повідомляли про інше. У всіх на вустах було таке пекуче до нестерпного болю слово, що пронизувало душу та закарбувалось в нашій пам’яті.

Розпочалась війна. Але саме найцікавіше, що ти думаєш насам перед не про себе, а про своїх рідних та близьких. Щоб не втратити свого тата, свою матусю, яка є медсестрою та молодшу сестричку, яка дуже злякалась.

Йшли дні, які проходили у нестерпних муках та переживаннях. Ми сиділи вдома, до школи не ходили. Кожного нового дня не лише чули, а й бачили проліт проклятих ворожих ракет над нашою домівкою. І кожного разу просили у Бога, щоб ворожий птах не долетів до свого місця. Щоб дорогі наші захисники знищували їх вщент. Але одного дня, обірвались життя багатьох людей у нашій рідній Вінниці. Ми ніколи не забудемо тієї голубоокої Лізи, яка просто собі йшла з матусею до лікаря. І в один момент, все… Нестало маленької крихітки, тепер вона маленьке янголятко, що спостерігає за нами з небес.

Минали дні, тижні, місяці. Ми почали задумуватись за своє майбутнє. Про свою неньку Україну, яка має бути незалежною державою, вільною та могутньою. І все, годі чекати тих нелюдів, треба збиратись із силами та всіма можливими методами наближати нашу перемогу. Багато наших односельчан зараз охороняють наш спокійний сон. Тому ми з моєю родиною не стоїмо осторонь їхніх проблем, чим можемо тим допомагаємо.

Піднялась і вся наша область, нам потрібно діяти, потрібно продовжувати кожну свою роботу. Ми з усіма силами засіяли поля, для подальшого добробуту нашої Вкраїни. Кожен виконує свою справу, ми пішли до школи. Звісно, це було не легко. Кожного разу з гулом повітряної тривоги ти біжиш у сховище, та не знаємо, що буде далі. Але є відбій, і ми повертаємося за свої шкільні парти. Стараємось усі школою долучатись до будь-якої допомоги ЗСУ. Наближати наше світле майбутнє, нашу безмежну мрію про перемогу. Про перемогу білих сил над темними, які обов’язково будуть процвітати на нашій планеті Земля.

На сьогоднішній день, на мою думку, якщо буде Мир у нашій країні, то буде Мир на всій Землі. Наша країна відбудується, ще з більшою силою з більшими можливостями та перспективами. У кожний куточок нашої неньки України, де ступала нога злих загарбників прийде Боже благословіння. Ми докладем усіх зусиль, щою майбутнє покоління не побачило цього пекла. Не відчуло того болю та нестерпного страждання, яких нам завдали так звані брати наші рідні. Ми будемо впевнено крокувати у наше світле майбутнє з подальшим втіленням наших планів.

А я ще з більшою любов’ю буду любити та шанувати своїх рідних та близьких. Буду дякувати Богу за кожну хвилину, кожну секундочку свого життя. Радіти кожній квіточці, що безтурботно розквітає у мене на подвір’ї. Радіти ранку за те, що маю можливість проконутись і рухатись вперед.

Усім бажаю Миру, злагоди й достатку під мирним небом нашої дорогої України.

Слава Україні! Героям Слава!!!