Увесь 2014 і 2015 роки мешканцям Новотошківського Луганській області доводилося або пересуватися вулицями перебіжками, або сидіти в підвалах. Небезпека потрапити під снаряди була занадто висока.

Спочатку в Луганську бомбили, потім у Лисичанську, а в нас тут тихо-мирно було. Заграва була видна в Лисичанську, а з Луганська люди приїжджали, бо їх бомбили. А потім і в нас як почали бомбити! 2014-2015 роки накривали постійно.

Ні світла, ні води. У будинок осколки прилетіли, просто у квартиру. Якби сидів на дивані, то голову знесло б, а так спав. Скло вибило тільки.

Побите все селище було, жодного вікна цілого не залишалося. Люди в підвалах сиділи. І ми сиділи, але рідко, я туди тільки хвору матір водив. Я її поки проведу до підвалу, нас п’ять разів накриє. Так що частіше ми вдома сиділи.

Якби сидів на дивані, то голову знесло б

Харчувалися з городу, у нас там і копанка є, звідки ми воду брали. У будинку в нас вугільні печі. Узимку топили вугіллям, улітку на вулиці палили багаття.

Зараз нормально, уже не так стріляють. А буває, прилітає, звичайно, але зараз рідко. А ось 2014 рік був страшним. Нікуди не піти, тільки перебіжками.