Мені 66 років. Живу в місті Краматорськ. Пенсіонер. У 2010 році створив благодійний фонд. Назвав його Лев і почав отримувати гуманітарну допомогу від Церкви Христової зі Сполучених Штатів Америки. Отримав декілька контейнерів із вантажем: одягом, медичними засобами, обладнанням для лікарень. Став забезпечувати медичні установи тим, що мені надсилали Сполучені Штати. Потім став співпрацювати з іншими друзями, які мешкають за кордоном.
Перший день війни запам’ятався вибухами. Нічого не працювало. Розмір пенсії не дозволив виїхати в безпечніше місце. Я витрачаю її на ліки та сплату комунальних послуг. Якби не поміч Фонду Ріната Ахметова та інших фондів, не знаю, як виживав би. Діти та онуки виїхали з Краматорська. Мешкають на заході України.
Приємно вражає, що знаходяться люди, які надають допомогу тим, хто її потребує. Вражає, що волонтери, які перебувають за межами України, допомагають нам вижити в цих складних умовах.
Я вважаю, що треба сідати за стіл переговорів. Воєнними діями війну не зупинити.
