Після перенесених обстрілів Любов Ференц не може жити без заспокійливих препаратів. Вона дуже сильно переживає не тільки за своїх дітей, а й за всіх людей взагалі. Лікарі забороняють їй дивитися телевізор.
Пам'ятаю, як стояла на городі, а воно свист, гримить! Пролітало повз і летіло кудись. Рази два, напевно, були вибухи, і розвалило сараї. Коли вибухало, ми з чоловіком збігали.
У брата мого будинок розбили в Глиняному - бомба влучила. Якби вдома був, сам би вибухнув разом з будинком. Тепер він на квартирі живе, а свого немає нічого.
Переживаю дуже, живу на таблетках. Ось зараз знову буду в лікарню лягати. Все-таки, там краще, ніж вдома - пачками заспокійливі. Страшно, звичайно, і за дітей, і взагалі за всіх.
Шкода, що таке сталося, що йде війна. І зараз страшно. Шкода всіх, і не тільки дітей, людей всіх. Телевізор мені заборонили взагалі дивитися, тому що мені погано – дуже переживаю.
У нас від Ріната Ахметова допомога була хороша, тому що пенсії у нас такі, що не проживеш. Ще будинок якось опалювати треба. А він нам допомагав добре, слава Богу.
Я б хотіла, щоб скоріше настав мир. Щоб спокійно люди жили, працювали. Мрію про світ і не хворіти. І всім бажаю цього.
