Під час повномасштабного вторгнення Ельвіра жила в Києві. Першою зателефонувала мама. Потім - брат. 

"Мені дуже страшно було виходити на вулицю. Люди розгублені, не розуміють, що робити. Черги величезні в гіпермаркетах. Все згрібали. Беру консерви. Каса. Годину стояла. Брат телефонує: "Вони вже перейшли наш кордон". Почула гвинтокрил, вибухи. Мене вб'ють?".

До рідних в Суми Ельвіра не змогла виїхати. Подруга запропонувала поїхати до її батьків в Чернігівську область. 

"Чернігів. Дуже потужні вибухи. З 5 ранку починати бомбити. Село в кільці. Ближні села розбомблені або в окупації. Але до нас, на щастя, не дійшли".