У Ганни Іванівни до війни було хороше життя і пенсія була, і робота. Війна змусила людей виживати під бомбардуванням, сидячи у підвалах, без засобів для існування. Пенсію не платили, у магазинах нічого й не було. 

Під цілодобовими обстрілами молилися у підвалі. Було багато зруйнованих будинків та у дворах валялися снаряди. 

Як тільки починають стріляти – ми в підвал. Так ми й прожили

Молодь поїхала до інших міст і залишилися одні люди похилого віку. Ганна Іванівна мріє про мир і хоче повернути життя, яке було до війни.