Катерина Єгорівна згадує про страшні воєнні події, що налякали місцевих жителів. Постійні бомбардування, через які горів ліс. Доводилося ховатися у погребі під час обстрілів. Її будинок постраждав. Тривалий час вона була змушена виживати без світла, води та зв'язку. Жінка сумує за дітьми, яких не може бачити через війну, та мріє про мир.