Людмила Миколаївна проживала у селищі біля Харкова, але з початком бойових дій все покинула та виїхала. Героїня згадує, що першого дня повномасштабної війни прокинулася о четвертій годині ранку і подумала, що хтось запускає феєрверки, а потім побачила величезний дим. Вдома не стало світла та газу, закінчилися продукти, а в магазинах щось купити було неможливо. Жінка вірить, що добро переможе зло та зізнається, що без цієї надії дуже важко вижити.