ЗСУ й досі розміновують Снігурівку, а окупанти обстрілюють місто, руйнуючи школи, церкву, Будинок культури
Мені 73 роки. Живу одна в хаті. Пережила окупацію, нерви зіпсовані. Добре, що жива зосталася.
Ми ніколи не думали, що росіяни з нам таке зроблять. Хоча були такі люди з наших, які казали: «Нічого, постріляли на Луганщині та в Донецьку - хай і тут постріляють». Я ніколи не думала, що в нас є ті, хто за «русский мир». Були й такі, хто заміж виходив і виїжджав у росію.
Ми за вісім місяців, поки росіяни тут були, всякого набачилися. А після приходу наших 10 листопада, ця наволоч стала обстрілювати ракетами школи, будинок культури, церкву. Шкода дивитися на дітей наших переляканих.
В окупації у нас світла не було, води не було. Ліки возили з Херсона, тут продавали. Пенсію під відсотки знімали - по 17-20% від суми брали.
Не дай Бог нікому перенести таке! У мене сестра в Херсоні, дочка під Херсоном. За всіх переживала, плакала. Як можна людей убивати?
Окупанти замінували все, а наші хлопці розміновують тепер. Людська жорстокість мене шокує.
