Почало все вибухати, я вискочив на вулицю і побачив літак. Потім гупнуло – і скло в хаті вилетіло. Це був початок війни. Над нами пролітали літаки і бомбили Климентове. Я особливо нічого і не бачив, просто по радіо слухав, що війна. Навіть не хочу згадувати. А що далі буде – хтозна?

Я весь час на місці. Бувало таке, що і в погребі сидів. Біда, та й годі.

Нам давали гуманітарну допомогу. Я мав підтримку. Мені говорили, і я брав. Дякую всім, хто дає. Щодо рідні - більш-менш усе нормально, а в самого здоров’я не те, що було - спати вже нормально не можу.

Чим швидше закінчиться війна, тим краще. Щоб я міг спокійно спати і ні за що не переживати.