Мене звати Максим, мені 41 рік. Я був дома 24 лютого та спочатку не повірив у цю маячню про війну... Потім прийшла паніка - як евакуюватись, куди тікати, як далі жити, куди сховатися, коли обстріляли наш дім, куди сховати дітей від небезпеки?
У місті не було питної води, також не було підвозу продуктів харчування в місто, приходилось харчуватися домашніми запасами та запасами рідних та знайомих.
Вразило приємно відношення волонтерів до нашої ситуації в державі.
Роботи зараз в мене немає, ми втратили 3 роботи, основні джерела існування. Всі наші речі вже згоріли.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.