«Вийшли на подвір'я, а біля воріт лежав мертвий чоловік з пораненням у спину»

Ми потрапили в окупацію 26 лютого. Я з дітьми та мамою були вдома. Почули вибухи та гуркіт техніки. Вийшли на подвір'я, а біля воріт лежав мертвий чоловік з пораненням у спину.

Молодша дитина перелякалась вибухів та перестала розмовляти. Тиждень ми сиділи без світла, води та їжі. Практично всі магазини були пограбовані «асвабадітєлями». Доводилося годинами стояти на морозі, щоб купити хоча б половину хлібини. Так для нас почався цей жах.

Коли виїжджала з окупації, з трьома дітьми, нас ледь не розстріляли за те, що в молодшого сина (3 роки) були комуфляжні штани.

Як приїхали до Запоріжжя, тут був другий шок - всі відмовлялись здавати квартиру з малою дитиною. Молодша дитина досі не розмовляє. В окупації залишилася старенька мама, в якої вже дуже погане здоров'я.

На момент вторгнення я була в декреті. До декрету була торговим агентом. Я виїхала з трьома дітьми з одним пакетом. В нас нічого не залишилось…

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/