Лисюк Олена, 10 клас, Головинський ліцей Черняхівської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лисюк Людмила Анатоліївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Маленька підтримка, співчутливе слово,

Мов сонячний промінь крізь хмари густі.

Допомога щира, без зайвого гонору,

Зміцнює дух, розквітає в душі.

Тож руку до серця, і серце до серця,

З'єднаймо зусилля в одне міцне коло.

Бо сила народу – в його єдності,

І в щирій готовності прийти на допомогу

 

Світлана Мізюк

 

Вiйна… Страшне і криваве це слово, на жаль, стало частиною нашого повсякдення. Війна червoними i чoрними ниткaми вишила нашe життя…Війна принесла в Україну не лише руйнування та біль, а й неймовірну силу єднання та взаємодопомоги, , показавши, наскільки важливо підтримувати одне одного. Ще 23 лютого всі ми жили звичайним життям: батьки та старші брати працювали, я була в школі, вчилася, спілкувалася з друзями… Близько шостої години ранку всі прокинулися від незрозумілих звуків…
 
«Вибухи, діти тікаймо в підвал!!!», - кричала мама. Бомбили Житомир та всю Україну. Зателефонував брат. Ми всі не знали, що далі, що буде, що робити…
 
Тато зі старшим братом Сашком(моїм Сашунею) стали збирати рюкзаки, щоб іти до селищної ради. Ми з мамою допомагали: клали речі, смаколики, іконки, щоб оберігали. Прийшов момент прощатися, останній раз всі разом сіли обідати за стіл. І коли хлопці вийшли, мама взяла шматочок хліба з хлібини, яку їла вся сім’я, і загорнула в торбинку. Ми загадали бажання: якщо цей шматочок не почне псуватися, всі повернуться додому живі й здорові і Україна переможе! Мої рідні : тато, брати, дядьки-- стали на захист Батьківщини.
 
Ось уже четвертий рік цей шматочок дивним чином зберігається і не псується…І я вірю, що все буде так, як я задумала: всі мої рідні та близькі повернуться живими та неушкодженими, і настане мир на моїй квітучій та незламній Україні.
 
Мої бабуся і дідусь, старшого покоління люди, потребували уваги та підтримки, тому я як найменшенька, бігала до них, провідувала, заносила необхідні продукти та ліки, Як важко їм було сидіти у підвалі по вісім годин, тому тепла ковдра, гарячий чай у термосі і задушевні бесіди про минуле, стали тою віддушиною і відволікали від тривожних думок. А поки триває війна-треба допомагати, допомагати всім, чим можеш. Тому я разом з друзями уже в перші дні повномаштабного вторгення, між повітряними тривогами, плели маскувальні сітки у шкільному спортзалі, які зразу ж передавали на фронт нашим захисникам. Донатимо, а також зі своїми рідними передавали і передаємо все необхідне для захисників. Коли було звільнено Київську область, я з близькими зібрала і передала у дитячий будинок у Боярці допомогу: одяг, ігришки, смаколики.
 
А ще чекаємо дзвінка, щоб вимовити такі прості слова: «Таточку! Я тебе люблю. Тримайся! Ми з матусею тебе чекаємо», «Братику, Сашунько, мій хороший! Бережи себе!»
 
Тому, події 24 лютого 2022 року назавжди змінили не тільки моє життя моєї сім’ї, моєї країни. І вже три роки війни – великої, важкої, визвольної... Війни, яка торкнулася кожного... Три роки сповнених страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук... Три роки мужності, незламності, героїчного спротиву. І впродовж кожного з цих трьох років, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги. Я зрозуміла,що найпотужніша зброя — це людяність і доброта. У великих вчинках, у мaленьких справах, у добрих намірах.
 
А ще треба пам’ятати про всіх, хто поклав своє життя за Україну – за її волю, за честь та гідність людини, за право бути господарем на власній землі. За перемогу цивілізованого світу над російським військом.
 
Пам’ятати для живих, для себе, для майбутнього. Низько вклонімося їхньому подвигу. Подякуймо тим, хто сьогодні героїчно боронить Батьківщину від ворога. За даними національного опитування, проведеного на замовлення Національного демократичного інституту в січні 2023 року, майже 80% респондентів особисто готові долучитися до процесу відбудови. Тому критично важливо задіяти громадянське суспільство у максимально широкому його розумінні. Це означає, що необхідно забезпечити, аби члени місцевих громад, незалежні ЗМІ, НУО, волонтери, місцеві благодійні організації, філантропи, бізнес-асоціації, соціальні підприємства, освітні заклади та релігійні установи могли відігравати значущу роль. Прикладом є Рінат Ахметов.
 
10 липня 2019 року Житомирська область отримала чотири сучасні автомобілі швидкої допомоги від Ріната Ахметова. Ці автомобілі були переданікомунальній установі «Центр екстреної медичної допомоги» Житомирської обласної ради та оснащені сучасним обладнанням для проведення серцево- легеневої реанімації.
 
Під час війни вони врятували не одне життя наших захисників та звичайних людей. Переоцінити значення благодійних організацій таких як "Фонд Ріната Ахметова" важко. Саме навколо них згуртувалися люди, яким не байдужа доля народу, доля України. Я зрозуміла, що єдність – це не просто слова, а реальна сила, здатна подолати будь-які труднощі. Я побачила, як звичайні люди, об'єднавшись, можуть творити дива. Я завжди пишалася своєю країною, але тепер я побачила її справжню душу – незламну, милосердну, готову прийти на допомогу в будь-який момент.
 
Я вірю, що ця єдність допоможе нам не лише перемогти у війні, а й побудувати нову, сильну Україну. Країну, де кожен відчуває підтримку та захист, де взаємодопомога є нормою життя.
 
Моє бачення майбутнього – це Україна, де панує мир, де люди живуть у злагоді та достатку. І я знаю, що ми зможемо цього досягти, якщо збережемо ту силу єднання, яку проявили в ці важкі часи!