Війна застала мене в Нікополі. Я знав, що вона почнеться. Обстріли були дуже сильні. Були проблеми з продуктами та медикаментами. Щось діставали через знайомих, чимось ділилися між собою. Я тримався і намагався не падати духом. Я знаю: українці -  міцний народ.

Я став волонтером. Допомагаю військовим тим, чим можу. А мені допомагають друзі, без них я б не впорався.

Багатьох людей, яких я знав, вже немає. Це боляче, але я живу далі і роблю те, що повинен. 

Майбутнє я бачу в Європі, під мирним небом.