Шановний Святий Миколай! Звертається до тебе Катерина. Мені 6,5 років. Коли почалась війна, ми з мамою і бабусею переїхали із Бахмуту до Дніпра. Це дуже велике місто, що стоїть на Дніпрі. Моє рідне місто невелике і дуже затишне. Я ходила із своїми друзями до дитячого садочку, а тепер у нього потрапив снаряд, і він зруйнований. У Дніпрі у мене з'явились нові друзі, ми ходили до парку, на річку, на вистави у театр.

Зараз я навчаюсь у першому класі. Але я дуже сумую за своїм містом, за своїми друзями. Цьогоріч я не буду просити подарунків для себе, а хочу просити для наших захисників. Я знаю, що ти не можеш подарувати їм зброю, щоб вони скоріше перемогли, то прошу, подаруй їм багато теплих шкарпеток, таких, які в'яже для них моя бабуся. Та в неї це виходить повільно, бо в неї болять руки, а на вулиці вже холодно... Тож подаруй їм теплі шкарпетки, а моя бабуся відпочине і буде читати мені книжки. Віддай їм також солодощі, які ти припас для мене – нехай і у них буде свято. А солодощі мені купить мама. А от у наступному році, після перемоги, я вже буду просити дарунок для себе. Тож маю надію, що ти виконаєш моє бажання!