Війна мене торкнулась у серпні 2022 року. Ракета прилетіла біля будинку, повилітали вікна та зруйнувався дах. У селі не було світла, води і газу. Воду їздили набирали у криниці. Виїхати з родиною я не могла, бо не було зв’язку і зателефонувати волонтерам було неможливо. Я жила в підвалі, де було дев’ятнадцять чоловік.

Майже рік довелося жити під обстрілами, поки до нас не приїхали військові та не зв’язались з волонтерами. 

Зараз я з родиною живу у Полтавській області. У мене нічого немає, я довго плакала через втрачене минуле. Майбутнього я не бачу. Житла у мене немає, живу одним днем.