Після початку війни у місто постійно прилітало. Щодня було гучно. У моєї мами через стрес почались нервові розлади, тому я вимушена була виїхати. Моя донька жила в Харкові. Я хвилювалась за неї, коли вона ночувала в метро. Потім вона виїхала з міста. Я жила в очікуванні повідомлення про те, що донька врятувалась. 

Я повернулась додому. Поки виїжджати нікуди не планую. Досі не можу зрозуміти, як Росія могла на нас напасти? На мирні міста, на звичайних людей. Я вірю, що життя налагодиться. Мій брат служить, сестра виїхала з країни. Дуже хочу всіх обійняти.