Війна мене застала в Бердянську, коли в перші дні було окуповане місто. Мої діти злякалися. Стріляли по військовій частині. Я стояла в черзі за хлібом по кілька годин. Газу в місті не було, опалення не було. Я годувала дітей із запасів, які були. Зняти гроші в банкоматах було вже неможливо. Я вирішила виїжджати з подругою після того, як знайшла гроші на бензин. Взяла з собою дітей, кішку і дві сумки. Дуже хвилювалася, бо дорога проходила через мінні поля.
Зараз я живу в Запоріжжі. Роботи немає, та й боюся дітей залишати одних і кудись іти. У майбутньому дуже хочу повернутися додому і піти на могилу до мами.
