Історії, які ви нам довірили
Разом із маленьким сином Анна жила на зйомній квартирі в Кальміуському районі Маріуполя. У перші дні купила продукти і до 8 березня на вулицю намагалася не виходити. Світло зникло. Зв'язку не було з 5 березня. Писала СМС чоловіку (він був у рейсі) про те, що живі. Син на вулицю не виходив. Їжу двічі на день готували на багатті. Допомагав свекр.
"Підходила бабуся. З туркою в руках. Просила нагріти воду. Та питала, чи міняють тут продукти на ліки. У бабусі не було запасів їжі", - розповідає жителька Маріуполя Анна Вакуленко.
Сусід їздив до парку Петровського за водою. Але вона була дуже брудною. Після 6 березня люди почали робити окремі багаття, адже на всіх дров не вистачало. Анна об'єдналася із сусідами. Аби зберегти дрова, їх заносили до квартири. У квартирі було 6-8 градусів.
"Свекр намагався спати вдень, аби вночі контролювати вибухи та вивести нас до коридору. Напередодні від'їзду йому наснилася кров. Але він сказав, що то до добрих новин. І в той же день я із сином виїхала. Свекр залишився вдома", - розповідає Анна.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
