В перший день війни почали летіти "Гради", я була дуже налякана. Грохот був такої сили, що я тремтіла від страху. Потім росіяни окупували місто, після чого я боялась вийти на вулицю. Окупанти приходили до мене з обшуком двічі, ходили по подвір’ю з міношукачем. 

У місті не було продуктів взагалі. Ділились з сусідами тим, що було, з городу. Води також не було, я збирала дощову. 

Кожного дня я чекала ЗСУ. Коли вони зайшли у місто, всі люди були дуже раді. Зараз життя стало легшим, всі комунікації працюють, пенсію я отримую. Щодня я чекаю на перемогу. Я дуже люблю Україну, вірю, що рідна ненька обов’язково вистоїть.