Ольга Борисівна з сім’єю на собі відчула всі труднощі, які виникли у Маріуполі після початку війни

Вранці 24 лютого я була вдома в Маріупол: як завжди, збиралася на роботу. Потім я дізналась, що в Україні почалась війна. У перші дні нападу було дуже важко, адже був відсутній зв'язок та будь-які комунікації, опалення не було. Я назавжди запам’ятаю той холод.

Мені було дуже страшно за дітей, адже навколо постійно лунали вибухи. У нас були регулярні проблеми з водою, особливо з питною. Ми навіть не могли помити дітей, тому вирішили покинути рідний Маріуполь.

Мені найбільше запам’яталось, як до мого чоловіка підійшов дідусь та безкоштовно віддав блок цигарок.

Зараз я не можу влаштуватися на роботу. У Маріуполі я працювала вчителем і добре заробляла, але тепер не можу знайти роботу в школі.

Про війну мені нагадують особисті речі, які ми змогли взяти з собою. Дивлячись на них, я завжди згадую жах, який пережила.