В перший день війни я почула вибухи і дізналась, що розпочалася повномасштабна війна. Наше місто просто стирали з обличчя землі. Якийсь запас їж у мене був, ми мешкали в приватному будинку. А ось з водою була проблема - ми брали її у криниці неподалік. Потім все почало закінчуватись.

Коли ми виїжджали 17 березня мене шокували тіла людей, які просто лежали на дорозі. Я зав’язала очі дітям, щоб вони цього не бачили. Нам пощастило - ми виїхали дуже швидко та дісталися Запоріжжя. 

Наш будинок вцілів, мій свекор залишився там. А ми зараз знаходимось у місті Сміла на Черкащині. Чоловік не може знайти роботу. 

Віра в перемогу є, а планів на майбутнє я не будую. Хочеться повернутися до міста біля моря.