Життя Назара, як і багатьох українських дітей та дорослих, докорінно змінилося з настанням війни. Тепер хлопчик лякається кожної повітряної тривоги.

Моє життя було дуже гарне, я не сумував – мені завжди було весело. А коли почалася війна, зрозумів, що воно стало поганим, у мене погіршився настрій.

Коли чую повітряну тривогу – біжу до укриття, бо мені страшно.

У перший день війни змінилося все моє життя. 24 лютого я був вдома, збирався йти до школи. Мені довелося пережити, як мій район обстрілювали вночі. Цей момент я запам’ятаю назавжди.

Я нікуди не переїжджав, залишився вдома. Моя мама отримала гуманітарну допомогу, нам стало легше жити.