Мені 42 роки, проживаємо з родиною в селі Будилка Сумської області, ми нікуди не виїжджали.

Прокинулися десь близько п’ятої ранку від вибухів. Потім почали телефонувати рідні і говорили нам, що війна почалася.

Танки до нас приїхали, якраз біля нашого дому їздили і стріляли. Днів сім ми були в окупації.

Роботи немає, зарплати не отримуємо, допомоги не отримуємо, а у нас четверо дітей. Старший син на війні, я сама залишилася з трьома дітьми. Допомоги ніякої немає - і фінансово, і емоційно важко. Я ліки п’ю сильнодіючі, бо витримувати ніяк більше не виходить.

Можливо, війна триватиме ще рік. Звісно, хотілося б скоріше, але не знаю. Чекаю, коли закінчиться війна і син повернеться додому. Все налагодиться. Відбудують Україну. І все буде гаразд.