Я з Маріуполя. Все життя там прожила. Я бакалавр Маріупольського державного університету. Останні два роки працювала у "Порт-сіті". Родина залишилася в Маріуполі, я поїхала в Кропивницький. 

24 лютого я їхала на роботу, потім повернулася назад, бо вже шумно було в місті. А так, як і всі, їжу закуповували, тому що ситуація повторювалася. Ми вже знали, як діяти. 

Найбільші труднощі - це коли зв'язку не було і коли залишилися без будинку. 29 березня мій дім знищили. Найбільше шокувало саме це і те, що зруйнували першу лікарню, біля якої я жила.

Поруч біля нас було джерело, з якого ми брали воду. Їжа теж була, бо готувалися. 

Я виїжджала через росію, бо іншого шляху не було. Вихід був тільки у бік Новоазовська. Я через Польщу назад заїхала в Україну. 

Домашніх тварин вивезти не змогла. Собака загинула, а кота не змогла знайти, на жаль. 

У Кропивницькому є центр "ЯМаріуполь" і тут є знайомі. Я поки без роботи. Не завжди виходить впоратися зі стресом.

Сподіваюсь, що війна закінчиться у цьому році. Своє майбутнє я бачу вдома.