Я працювала в дитячому садочку. В перший день війни на роботу не пішла. Люди почали виїжджати з міста, почались сильні обстріли. Руйнувались будинки. Це було страшно. 

Я не могла залишити будинок. Трималась до останнього. Після прильотів біля будинку я попросила сина вивезти мене з міста. Він приїхав вранці та вивіз мене. З собою я взяла лише дві сумки. 

Зараз я живу в Дніпрі. Тут спілкуюсь з переселенцями з Мар’їнки. Коли дізналась, що працює Мар’їнський ЦНАП, відразу туди поїхала. Всіх там обняла та зраділа зустрічі. 

Я б дуже хотіла бачити Україну без війни, щоб молодь повернулась жити в Україну.