Зємскова Валерія, учениця 10 класу Броварського ліцею №6

Вчитель, що надихнув на написання есе - Крижанівська Вікторія Юріївна

Війна. Моя історія

Війна увірвалася в наші життя шаленою хвилею, що невпинно намагається знести свободу, справедливість, людяність та навіть життя на своєму кривавому шляху. Разом з усіма українськими родинами,  моя сім’я також з жахом прокинулася 24 лютого о п’ятій ранку від перших вибухів. З того дня почався відлік нової, темнішої за беззоряну ніч, сторінки у житті кожного з нас.

Та йшов місяць за місяцем боротьби за незалежність, і кожен потроху навчився пристосовуватися до обставин. Навіть попри близький подих варварства і розрухи, ми продовжуємо жити далі і дивитися у майбутнє.

До початку повномасштабного вторгнення я мріяла стати журналісткою та психологинею, і, попри все, я продовжую впевнено крокувати до своєї мети. Також намагаюся якомога більше творити, адже, як на мене, творчість дає можливість виплеснути свої почуття та емоції, які зараз у кожного просто вирують.

Після того, як на початку березня 2022 року ми із сім’єю переїхали до Вінниці, я заглибилася в читання, щоб відволіктися від кривавої реальності.

І одного дня у бібліотеці я познайомилася з чудовою дівчиною з Макарова. Її дім постраждав під час обстрілу, і через це вона переїхала сюди. Коли ми почали спілкуватися ближче, і якось поверталися з прогулянки додому, то зрозуміли, що живемо на одній вулиці. А ще більшим було моє здивування, коли я усвідомила, що вона живе у будинку бабусі моєї колишньої подруги!

Озираючись на цю ситуацію, зараз, я розумію, що якби не жахливі обставини, то ми із цією чудовою дівчиною ніколи б не зустрілися.

Тож ця війна дійсно щось змінила і щось дала кожному із нас, хоч і в такий жорстокий спосіб. Вона навчила нас цінувати те, що ми маємо, відмовлятися від нав’язаних іншими звичок, вчитися на помилках минулого, пристосовуватися до будь-яких, навіть найскладніших обставин. Тож кожному з українців не з чуток відомо, що таке справжня незламність.