Пологи окупували у перші дні війни. Я була вагітною. Мені було дуже страшно за дитину. Росіяни їздили містом, зупинялись біля мого будинку, наставляли пушки і стріляли хаотично. Я думала, що вони розбомблять мою хату. 

У Пологах не було світла. Я почала задихатись від темряви. Мій чоловік, як міг, допомагав. Вмикав телефон, і я заспокоювалась. Мені потрібні були ліки, яких у місті не було. Просила знайомих передавати мені медикаменти із Запоріжжя. 

Я перестала чути, чи б’ється моя дитина. Дуже злякалась та вирішила виїжджати, бо у Пологах уже на той момент не було лікарів. 

Я досі не можу повірити у те, що відбувається. У мене суцільний шок. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться. Головне, аби не було обстрілів.